20:18
Дзвони Чорнобиля

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине у страшні ті дні,

Гудуть жорстоко дзвони квітня.

Летіли на Чорнобиль журавлі,

До рідної землі, додому...

І раптом крилонька вогнем пекельним зайнялись, -

Упали грудкою додолу.

Земля горіла, і горіли небеса,

І смерть невидима косила людські душі...

О Україно, страднице свята,

За що цей біль терпіти й нині мусиш?

Майже двадцять років минуло від тієї жахливої ночі з 25 на 26 квітня 1986 року, коли о першій годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велике вогнище. Люди мирно спали, і відразу ніхто не міг збагнути, що сталося. Ніхто ще не знав, яка страшна біда нависла над Україною, і назва якій – радіація.

Саме такими словами звернулася класний керівник 9 класу Поплавська Т.Д. до своїх учнів під час позакласного заходу.    

Оформлення заходу було простим, лаконічним і разом з тим ідейно насиченим. 

Категорія: Виховна робота | Переглядів: 159 | Додав: Uriel | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar